Виникнення надзвичайних ситуацій (ЧС), обумовлених хімічними аваріями й катастрофами, у сьогоднішніх умовах цілком реально. Більше того, в останні роки їхня ймовірність постійно росте.
Сьогодні у світі відбуваються тисячі хімічних аварій при виробництві, зберіганні, транспортуванні аварійних хімічно небезпечних речовин (АХНР). Найбільше число аварій відбувається на підприємствах, що роблять або зберігають хлор, аміак, мінеральні добрива, гербіциди, продукти органічного й нафтоорганического синтезу.
У Росії налічується більше трьох тисяч шестисот хімічно небезпечних об'єктів, а сто сорок шість міст із населенням більше ста тисяч чоловік розташовані в зонах підвищеної хімічної небезпеки. За п'ять років -і з 1992-1996 р.г -і відбулося більше 250 аварій з викидом АХНР, під час яких постраждали більше 800 і загинули 69 чоловік. Причому 25% аварій відбулося через експлуатацію встаткування понад нормативний строк, корозії встаткування й непрацездатності контрольно-вимірювальної апаратури.
Серед найбільш великих хімічних аварій останнього років у світі можна відзначити наступні.
В 1976 р. на хімічному заводі італійського міста Севезо відбулася аварія, у результаті якої територія площею більше 18 км виявилася зараженої диоксином. Постраждали більше 1000 чоловік, відзначалася масова загибель тварин. Ліквідація наслідків аварії тривала більше року.
Напевно, самою великою аварією на хімічному виробництві за всю історію розвитку світової промисловості виявилася катастрофа в м. Бхопале (Індія, 1984 р.), через яку загинуло 3150 чоловік, а більше 200 тисяч одержали поразки різного ступеня важкості.
В 1988 р. при залізничній катастрофі в м. Ярославлі відбувся розливши гептилу, що ставиться до АХОВ першого класу токсичності. У зоні можливої поразки виявилися близько 3 тисяч чоловік. У ліквідації наслідків аварії брали участь близько 2 тисяч чоловік і велика кількість техніки.
В 1989 р. відбулася хімічна аварія в м. Ионаве (Литва). Близько 7 тис. т рідкого аміаку розлилося по території заводу, утворивши озеро отрутної рідини з поверхнею близько 10 тис. м². Від виниклої пожежі відбулося загоряння складу з нітрофоскою, її термічне розкладання з виділенням отрутних газів. Глибина поширення зараженого повітря досягала 30 км і тільки сприятливі метеорологічні умови не призвели до поразки людей, тому що хмара зараженого повітря пройшло по незаселених районах. У ліквідації наслідків цієї аварії брали участь 982 чоловік, залучалася 241 одиниця техніки.
У серпні 1991 року в Мексиці під час залізничної катастрофи з рейок зійшли 32 цистерни з рідким хлором. В атмосферу було викинуто близько 300 тонн хлору. У зоні поширення зараженого повітря одержали поразки різного ступеня важкості близько 500 чоловік, з них 17 чоловік загинули на місці. З найближчих населених пунктів було евакуйовано понад тисячу жителів.
Наведені приклади дають подання про масштабність можливих наслідків хімічних аварій, що дає підставу говорити про актуальність проблем їхнього попередження й ліквідації, захисту персоналу й населення.